Анна Олександрівна багато перенесла в житті і горя і стресів, вона вміє з ними справлятися, але війна і її змусила сильно злякатися, гуманітарна катастрофа, і все гримить та горить. Найстрашніше для жінки було чути плач рідного правнука, вибору не було, безпека рідних в пріоритеті. Жінка мріє, що коли вона повернеться додому, то її діти, онуки та правнуки будуть жити разом в мирній Україні!