У перший день війни я вирішила виїхати з дітьми з Сєвєродонецька в безпечніше місце. Їхала просто навмання, не розуміючи, куди рухаюсь.
Я вдячна доньці, яка вмовила мене забрати і кота, бо я планувала його залишити вдома, думала, що скоро повернуся.
Зараз я живу в Дніпрі. Дуже сумую за Сєвєродонецьком. Хочу повернутися в навчальний заклад, у якому працювала педагогом. Зараз доводиться викладати дистанційно. Сподіваюсь, що заплановане скоро здійсниться.
