З Бахмута я виїхала евакуаційним автобусом у перші дні війни. Взяла з собою одну валізку і залишила рідний будинок. Зараз я живу в Одесі. Все, що у мене було, залишилось у Бахмуті.
Найбільше мене шокувало, наскільки жорстокі росіяни, які називають себе нашими братами.
У моїй души з’явилась до них ненависть, яка не мине ніколи. Це відчуття залишиться у нашого народу навіки, це неможливо пробачити. Майбутнє я бачу у вільній Україні. Все відбудуємо, все буде добре. Я вірю в ЗСУ і наш український народ.
