Шиндерук Рута, учениця 11 класу Грем’яцького ліцею Рівненської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чабан Ірина Миколаївна

"Моя Україна майбутнього"

Сьогодні слова мир і перемога – такі бажані слова для кожного українця, і я не виняток. Це найбільше моє бажання ось уже понад півтора року. Щодня мрію прокинутися вранці знову від маминого голосу й почути таке довгоочікуване: «Настав мир! Перемога!»

А мир для мене – це повернення брата й хрещеного з війни. Мир – це радість за родину тітки із Запоріжжя, яка перестане нарешті проводити більше половини дня у бомбосховищах. Мир – це радість за моїх однолітків із Донецької, Запорізької, Херсонської та інших областей, які зазнають нищівних тероризувань рашистів.

Мир – це кожне збережене сьогодні життя українця чи українки. Мир – це Україна «від Сяну й до Дону» у яскравих жовто-блакитних кольорах, з усміхненими людьми на площах і майданах. Мир – це розквітлі українські міста і села у всіх значеннях цього слова.

І я вірю, що Україну неминуче чекає велике й славне майбутнє. Долаючи усі випробування, ми стаємо щодня сильнішими, кращими, ми шліфуємо свій майбутній образ вільної європейської держави.

Україна майбутнього – це 603700  вільної території. Це – українські школи, дитячі садочки, лікарні з сучасним остаткуванням. Це – музеї просто неба з славною і водночас гіркою для нас історією. Це – спортивні стадіони з новими Шевченками, Беленюками, Світоліними... Це – відновлені й ще кращі Буча, Ірпінь, Маріуполь, Чонгар, Лисичанськ… Це – розвинений український туризм, бо кожен має піднятися на Говерлу, побачити соляні шахти Соледара, помилуватися Чорним морем із «Ластівчиного гнізда» і всмак наїстися полтавських галушок.

Україна мого майбутнього – це не лише територіально найбільша європейська держава, це розвинена країна з сучасною інфраструктурою та високим рівнем життя. Це – щасливе дитинство й захищена старість. Наша Україна майбутнього – це блакитне мирне небо!

Саме таку країну будуємо ми, українці, нині. Хтось – на передовій, знищуючи окупантів, хтось в тилу – підтримуючи і зміцнюючи фронт. Частинка нашої віри й незламності усюди: в донатах, сплетених маскульних сітках, солодощах, палких листах зі словами підтримки нашим захисникам.

За цей непростий час я чітко зрозуміла, що моє теперішнє і майбутнє нерозривно пов’язане з Україною. Я хочу бути частиною тієї рушійної сили, яка виведе нашу державу на новий рівень розвитку. Я хочу почути слово «ПЕРЕМОГА» тут, на святій українській землі.

І перше, що я зроблю після перемоги, - відвідаю кожен куточок моєї багатостраждальної країни, виражаючи вдячність за стійкість духу, за кожне збережене життя. За моє збережене життя…