У перший день війни мені зателефонувала дочка та повідомила, що почалася війна. Потім моє рідне село окупували росіяни. Були періоди, що нічого було їсти. Запаси продуктів закінчились, а магазини не працювали. Аби прогодувати дітей, я ловив рибу на річці. За борошном я їздив у сусідню Баштанку. 

Росіяни поводили себе по-хамськи. Казали нам, що українську мову треба забути. Окупанти забрали дитинство у моїх дітей. Я дуже хвилювався за їхнє життя. 

Коли село звільнили ЗСУ, я дуже зрадів і відразу побіг за українським прапором. Я хочу, аби мій син зростав під мирним небом, щоб війна закінчилась якнайшвидше.