Аніщенко Анастасія, 10 клас, Ніжинський ліцей Ніжинської міської ради Чернігівської області при Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бурльова Марина Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни в Україні  - це не просто цифра. Це величезна кількість втрат, постійні воєнні дії й невиправдано сильні  надії, які живуть у глибині душі кожного українця. Війна, яка розпочалася у 2014 році, як гібридний конфлікт на Донбасі, переросла в масштабне вторгнення росії. Ранок 24 лютого  2022 року змінив життя мільйонів людей. Із цієї дати розпочався новий відлік часу, протягом якого ми переживали найстрашніше: відчуття постійної небезпеки, руйнування домівок, вимушену еміграцію, втрату близьких. Та попри всі ці випробування, дух України залишився непохитним.

Для мене ця тисяча днів пронизана відчуттям спустошеності, відчаю, туги, смутку, але, разом з тим, і нової сили.  

Рятуючись від війни, ми з мамою змушені були залишити рідний дім і переїхати до Німеччини. Над головою не свистіли ракети, не було чути вибухів… Я відвідувала німецьку школу і, здавалося, усе мало б бути добре. Та одного дня зрозуміла, що кожен мій день схожий один на одного: я не слухала музики, перестала малювати, що раніше робила постійно. Окрім новин щодо ситуації в Україні, мене нічого більше не цікавило. Але саме в Німеччині я зрозуміла наскільки люблю Батьківщину. Німці дуже відрізняються від українців: і в манері спілкування, і в стилі одягу, і навіть у тому, як вони дивляться на світ.

Я часто ловила себе на думці, що не можу повністю зрозуміти їхню ментальність, бо моє серце постійно було з Україною. 

Коли ми повернулися додому, уперше за тривалий час на моєму обличчі з’явилася посмішка, а тіло ніби знову повернулося до життя. Обійми тата, яких так не вистачало на чужині, рідні обличчя – це ті ліки, які щодня додають сил кожному українцю триматися, боротися й перемагати. Кожен день на рідній землі сповнений змішаних почуттів: тривога і гордість, сльози й радість одночасно. 

Але в цьому і є наша сила – сила єдності! Саме завдяки їй наш народ 1000 днів війни йде свій шлях визволення, незалежності, незламності й переродження. 

Я глибоко вірю в силу й відвагу наших Збройних Сил, адже вони щодня доводять, що здатні захистити нашу країну та наблизити перемогу, попри всі труднощі й випробування, попри те, що це здається неможливим. Цей шлях обов’язково приведе до світла! Упевнена, що Україна відродиться й стане ще сильнішою. Слава Україні! Героям Слава!