Мені 47 років. Я жила у Слов’янську з 2014 року. Через повномасштабну війну виїхала у Жовті Води. Дякую родичам чоловіка, які надали житло. Я сплачую лише за комунальні послуги. Отримую гуманітарну допомогу. 

Про початок війни дізналася від сина. Він захищав Харківщину. Зараз служить у Бахмуті.

Перш ніж виїхати, я два місяці провела у бомбосховищі. Потім родичі покликали. Домашніх тварин залишила сусідам. Пересилаю кошти на корм. 

Сподіваюся, що ми переможемо. Найважливіше, щоб син повернувся живим. Все буде Україна!