Мене звати Варвара, мені 10 років. В мене є старший братик Макар. В цьому році він закінчує школу. Тато працює в ДСНС. Мама не працює. Нещодавно я захворіла на цукровий діабет 1 типу, і мама постійно поруч. Ми вчимося жити по новому.

Ми виїхали з окупації, це було сумно та страшно. Тоді ми ще не здогадувались, що це так надовго. Дома залишились бабусі та дідусі. Я дуже сумую за ними, за домом, за нашим морем. В місті жити сумно, немає друзів. Навіть домашніх улюбленців завести не можу, бо не дозволяє господар квартири. Але мама завжди говорить, що дива трапляються.

Ми віримо в перемогу. Віримо, що скоро повернемося додому. Мрію про перемогу. Я була чемною, тому маю надію, що Миколай принесе мені подаруночок. Зазвичай він приносив мені багато солодощів (Шкода, що солодощі мені не можна).