Мене звуть Поліна, мені 10. В мене є мама, тато і молодший братик та кіт Сімба, мама сидить вдома з братиком, а я навчаюсь у 5 класі, мій тато військовий.

Коли почали обстрілювати моє місто, нам прийшлось зібрати необхідні речі і виїхати до безпечної області. Я дуже плакала, бо було боляче залишати свою улюблену школу, друзів, квартиру з іграшками, тато воює і ми дуже рідко бачимось, мама плаче, бо сумує. Я стараюсь відволікти маму і допомагаю їй по хазяйству. Я б хотіла попросити Святого Миколая, щоб мій тато приїхав додому і мама не була сумна.