Привіт, Святий Миколай, пишуть тобі листа брати Микита та Сергій. Мене звати Микита, мені 16 років, я з міста Попасна, Луганська область, це було найкрасивіше місто на всю Луганщину і я дуже пишався своїм рідним містом, але з війною місто стало руїнами, на які дуже сумно дивитись, але не так сумно як смерть матусі у 2018 році, а мій будиночок стерли начебто його і не було зовсім.
Зараз ми переїхали у село Миколаївка Рівненська область, це місце не менш гарне як Попасна, але все одно це не те, але мені тут подобається. У мене з'явилося доволі багато друзів, але війна розділила зі справжніми, старими друзями. Я дуже сумую за прогулянками зі своїми друзями у парку, за своєю школою, з якою у мене пов'язано багато гарних та теплих спогадів, за домівкою, у якій провів усе своє життя та за миром.
Вдячний нашій Україні та землякам за те, що прихистили нас. Я мрію про мирне життя, щоб якнайшвидше закінчилася війна і ми поїхали у своє місто та відбудували його.
А мене звати Сергійко, мені 12 років, я переніс дуже багато операцій на нирки, це було боляче. Я народився у місті Попасна, а зараз я знаходжусь зі своїм батьком та братом у селі Миколаївка, Рівненська область. Мені тут подобається, я ходжу до місцевої школи та знайшов багато друзів. Мені допомагають бути сильними рідні та наш папуга Кеша. Мені не вистачає планшету або ноутбуку, бо ми іноді навчаємось дистанційно, а у моєму телефоні маленький екран. Святий Миколай, дякую що ти з нами у такий час, дякую що підтримуєш нас, ми тебе любимо. Я дуже вдячний своїм рідним, бо вони мене дуже-дуже підтримують. Я мрію повернутися до свого рідного містечка.
