Привіт, Святий Миколай. Мене звуть Кирило, мені 12 років. Я з Бердянська. В квітні ми поїхали з окупації, дорога була не легкою, але для того щоб в мене з'явилася сестричка, ми її Здолали. В місті Запоріжжі ми прожили пів року, всі іграшки все залишилось вдома. В Запоріжжі в жовтні почались обстріли всього, нам прийшлося переїхати в місто Тернопіль, де я і зустрівся зі своєю сестричкою Мирославою. Їй майже місяць, вона ще не розуміє хто ти, але я їй обов'язково розповім.

Я дуже хочу повернутися додому, бо там залишились мої бабусі та дідусі, друзі, іграшки, моя кімната, цю мрію я сподіваюся виконають наші незламні та сміливі військові. Я дуже полюбляю конструктори, і зараз мені подобаються конструктори з маленьких цеглинок, дуже хочу ялинку, але не знаю чи зможуть батьки її придбати. Сестричка моя ще не може розмовляти, але думаю, що вона буде рада якійсь іграшці. Якщо тобі вдасться, то здійсни ці мої мрії. Але коли будеш добиратися до діточок, будь дуже обережний, бо дещо літає.... Дякую тобі, що приділив для мене час і прочитав мого листа, бо знаю в тебе дуже багато діточок, які теж потребують уваги.