Ми з чоловіком жили у Пологах. Я 24 числа виїхала в село до свекрухи і була там до 7 квітня. Коли росіяни все били та громили, ми ховалися до погребу. 

В окупації ми були півтора місяці, і вони біля нас і каталися, і били. Я, звичайно, не спала ні одну ніч, бо дуже боялася, щоб вони до нас не зайшли. Спочатку була шокована, коли побачила їх триста танків, а близько я з ними не стикалася. До нас вони в будинок не заходили, але до людей заходили. Тож 7 квітня ми не витримали і виїхали. 

Ми свою машину завантажили, все склали, свою квартиру закрили, свекрухину квартиру закрили, і втрьох приїхали до Запоріжжя. 

Ми, напевно, вчасно виїхали. Нас 12 раз зупиняли, але не грубили, нічого не робили - подивились багаж, та і все. Були великі пробки, через які ми 12 годин їхали з Поліг до Запоріжжя.

Я взагалі була шокована тим, що я залишила свою квартиру, хто знає куди поїхала. 

Всі говорять, що в грудні місяці війна закінчиться, тому я вже приготувалася додому в грудні. А там - не знаю. Хотілось би, щоб вона і завтра закінчилася. 

Думаю, що в майбутньому все повинно бути на своїх місцях. Все буде добре, все відбудуємо.