Війна почалась неочікувано. Я не розуміла, що відбувається. Жила у Кривому Розі. Я опікуюсь чотирма онуками. Моя донька їх покинула. Обстріли у місті були дуже сильними.

Я дуже боялась за життя онуків. Залишатись неможливо було, тому потрібно було евакуюватись. 

Ми виїхали на Кіровоградщину. Мені нічого не виплачують на дітей, доводиться виживати на три тисячі гривень. На що мені вистачає сил, те і роблю. Намагаюсь потроху працювати, бо ніякої допомоги у мене немає. Зараз хочу тільки мирного майбутнього. Бажаю кращого майбутнього для онуків.