У перші дні війни я опинилась в окупації. У селі постійно стріляли. Росіяни заїхали на танках - це було щось страшне. Понад рік я залишалась вдома. Думала, що все закінчиться. Не було води, світла й газу. Продукти у мене були свої, а ліки я купила заздалегідь. Аптеки у селі не працювали. Росіяни змушували всіх брати російські паспорти. Без цього не можна було звернутись навіть до лікаря. Я не хотіла отримувати російські документи, тож вирішила виїхати. Декілька місяців прожила на Кіровоградщині, а потім повернулась на визволену територію Херсонської області. Мій чоловік служить у лавах ЗСУ. Сподіваюсь, що скоро він повернеться додому. Я хочу, щоб у моїх дітей був батько.