У перший день війни я дуже злякалась. Снігурівка майже відразу опинилась в окупації. Одного разу до мене у двір залетів снаряд, я швидко побігла у погріб. Вибух був дуже потужним. Щодня я лягала спати зі страхом, що не прокинусь. 

Життя нелегке, продукти дорогі. Я вимушена була сіяти помідори і потрапила під обстріл. Думала, що загину. 

Восени росіяни покинули місто, до нас зайшли ЗСУ. Я плакала від радості. За весь час війни це був для мене найкращий день.

Мене діти забирали в Одесу. Там також були обстріли, і я вирішила поїхати додому. 

Я дуже чекаю на перемогу України.