24 лютого моя сестра написала мені повідомлення, що почалася війна. Вона працювала на залізниці в Херсоні. Далі я з родиною жила в окупації. Росіяни приходили до мене додому, грабували, поводили себе жахливо. Мені було дуже страшно. Я стояла поряд з дитиною, вона плакала від страху. 

Я виїжджала до Сумської області, була в евакуації вісім місяців, але виріши ла повернутися. 

Моє життя – це постійний страх. У мене завжди готова тривожна валізка. Обстріли Снігурівки продовжуються. 

Я дуже хочу, аби війна скінчилась.