Спали дома, а чоловіка брат звонить з Америки і каже, що почалась війна, ми були в шоці, зразу включили новини.

Дуже переживала за дочку, вона во Франківську вчиться, живе у гуртожитку на 6му поверсі. Їм сказали до обіду виселитися.

Як її забрати, чим доїхати, добре, що брата з роботи відпустили і ми на машині погнали за нею, сирени виють, бензина толком немає. Я думала, що не переживу цей час, доки їду за нею.

З гуманітарними проблемами не стикалися, всього хватало, ми живемо в західній Україні, тут не було такого ажіотажу.

Дочку я відправила до сина в Польщу, сама з чоловіком залишилися дома, у нас робота, коти, собаки. Дочка на осінь 2022року вернулася, бо навчання, ми усі зараз в Україні. 

Робота є, міняти нічого не планую. 

Приємним моментом було те, що власник нашого магазину зробив знижку по оренді аж на 9 місяців.

Це дуже добре було, бо тривоги і людей не було , а платити все рівно потрібно, а так фінансово це полегшує.