Коли почалася повномасштабна війна, Любові було лише дванадцять. Її батько, прикордонник Микола Куркурін, служив у передмісті Маріуполя. Дівчинка залишалася вдома з мамою та бабусею. Старша сестра тоді жила у Харкові.

Коли у їхній будинок влучили ворожі снаряди, родина перейшла жити до знайомих. Любов згадує, що тоді перестала їсти та спати. Дівчинку переслідувала одна думка: чи живий тато? 

Про долю батька дізналися 12 квітня 2022 року: Миколу взяли в полон. Він зміг подзвонити лише раз — сказав коротко, що живий. Після кількох місяців мовчання, напередодні Нового року, 31 грудня 2022 року, задзвонив телефон. Старша сестра плакала від радості: тата обміняли! Того ж вечора він сам зателефонував із госпіталю. Любов побачила його по відеов’язку — дуже схудлого, виснаженого, але живого.

Батько пройшов лікування й реабілітацію та повернувся на службу. Родина Куркуріних отримали власне житло, завдяки програмі «Серце Азовсталі. Вдома», що допомагає захисникам Маріуполя та їхнім сім’ям. У день вручення квартири  Любов розповіла свою історію війни Музею "Голоси Мирних".