В перший день вторгнення росіян мені подзвонила знайома о п’ятій ранку. Вона повідомила, що почалася війна. Ми подумали, що то жарт такий. А потім усе підтвердилося. Ми ходили на роботу ще якийсь час. А коли почалися вибухи – виїхали.

Окупанти ходили по будинках. Питали, чи є щось із їжі. Зв’язок був лише коло Антонівського мосту.

Хоч і звикла до тих всіх обстрілів, але досі від кожного шурхоту здригаюся.

Коли Снігурівку визволяли, всі раділи зі сльозами на очах.