Працювали ми на птахофермі. Їхали 24 лютого на работу, коли почули вибухи з вертолітного полігону в Чорнобаївці. Всі бігали, всі в паніці, ніхто нічого не розумів. Ось так для нас почалася війна.

Ми залишалися тут, діти виїхали за кордон. Магазини закрилися, але виручало своє господарство, худоба давала молоко. Пенсію не отримували. Зараз уже і хліб привозять, і гуманітарку.

Від кого і від чого нас «освобождають»? Від роботи, від дітей? В голові не вкладається.