Я живу у Дружківці. 24 лютого о п’ятій ранку почув вибух. Вийшов на вулицю і дізнався від людей, що почалась війна. А потім передали у новинах. 

Перша трудність - що одразу перестало нормально бути з роботою. Потім почалися інші труднощі: ажіотаж на продукти, підвищення цін. Одразу деякі продукти зникли. Тоді дуже почали давати допомогу різні організації, у тому числі і Фонд Ріната Ахметова. Я тоді допомагав мамі померлого друга, літній жінці після інсульту, і отримував для неї гуманітарну допомогу. Щиро дякуємо Ринату Леонідовичу. 

Війна сама по собі - дуже страшна проблема, страшніше не придумаєш. Це найстрашніше, що може статися з людьми. Смерть, оці страшні розрухи. Розруха інфраструктури, дуже важливої для всієї України, таких як Азовсталь, наприклад. Навіть цей літак «Мрія» - наша гордість, так би мовити. Дуже сильно шокували вбивства людей. 

У мене ні матері, ні батька немає, а у сестри двоє дітей. Одній моїй племінниці уже 18 років, іншій - сім. Вони тут знаходяться, теж не захотіли нікуди виїжджати. 

Хочеться, щоб був мир у нашій Україні. А ще – всім нам здоров’я і сили, щоб працювати, заробляти гроші, щось будувати, щось виготовляти. Щоб не боятися лягати спати, не виглядати у вікно і прислухатися до цих вибухів. Щоб Україна була мирною.