Історії, які ви нам довірили
Я проживаю з дитиною і чоловіком, дитині 12 років. Ми нікуди не їхали, будь-яких змін не було, роботу не змінювали. Але незважаючи на це війна відбилася на психологічному стані.
Для нас все почалося різко, в липні. Ми всі знали, що десь поруч відбуваються військові дії, і в один день вони прийшли до нас. Через п'ять днів вщухло трохи, тому що нас звільнили. Але ця затяжна ситуація триває вже восьмий рік - то стріляють, то не стріляють.
Дуже багато ховалися в погребах, тому що до бомбосховища були далеко. Протягом дня могло бути тихо, а серед ночі починали стріляти. Постійно з п'ятирічною дитиною знаходиться в бомбосховищі було нереально. Ми живемо в приватному будинку, у нас постраждали господарські будівлі, кухня.
У місті стало менше працюючих підприємств, багато з них закрилися. Зараз школи працюють у звичайному режимі, а спочатку батьки боялися відпускати дітей, особливо якщо вночі стріляли.
Для мене найскладніші моменти були, коли під час обстрілів доводилося ховатися з дитиною і пояснювати їй, що відбувається. У такі моменти ти переживаєш сама, а треба тримати себе в руках і не показувати страхи дитині. Через деякий час все це позначається на нервовій системі, переляк залишився. І зараз прислухаємося до кожного шуму ночами.
Я отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова і Червоного Хреста. У той час вона була дуже важлива, тому що роботи не було, зарплату затримували.
Всі мої мрії пов'язані з подальшим життям моєї дитини, щоб я змогла йому допомогти і у нього все було добре.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
