Белан Аркадій, Фаховий Коледж Зв’язку Та Інформатизації Державного Університету Інтелектуальних Технологій І Зв’язку

Викладач, що надихнув на написання есе — Ірина Борик 

"1000 днів війни. Мій шлях"

1000 днів війни — це більша частина мого підліткового життя. Мені всього 16, і замість звичних турбот про навчання, друзів та хобі, моє життя наповнене постійними новинами про бойові дії, тривожними сигналами та страхом за майбутнє. Війна змінила нас усіх, особливо молодь, яка, здається, виросла за ці кілька років набагато швидше, ніж мала б.

Перші дні війни були справжнім шоком. Я пам’ятаю, як усе змінилося буквально за одну ніч.

Раніше ми планували контрольні, екзамени, мріяли про канікули, а тепер усе це здавалося чимось далеким і навіть неважливим. Моя родина, як і багато інших, почала обговорювати, що робити далі, куди їхати або чи залишатися вдома. Я часто відчував страх і розгубленість. Навіть навчання перейшло в режим онлайн, що додатково вплинуло на моє сприйняття часу та реальності.

З часом я почав звикати до нових умов. Вибухи та сирени стали частиною буденності, але відчуття тривоги не зникло.

Втім, я зрозумів, що навіть у таких обставинах потрібно продовжувати жити і вчитися. Мої однокласники і я обговорювали, як важливо не здаватися, навіть коли здається, що нічого доброго попереду немає. Ми підтримували одне одного, спілкувалися, обговорювали не тільки війну, а й наші звичайні шкільні справи. Це допомагало трохи відволіктися від того, що відбувається навколо.

Війна навчила мене бути відповідальнішим. Раніше багато речей здавалися само собою зрозумілими, але тепер я більше ціную прості моменти: мирний ранок, коли можна спокійно піти до магазину або просто поговорити з друзями на вулиці.

Я почав серйозніше ставитися до свого навчання, бо зрозумів, що знання — це те, що може допомогти в майбутньому, яким би воно не було. Тепер кожен день — це можливість щось зробити, розвиватися, щоб бути готовим до нових викликів.

Крім того, війна змінила моє бачення світу. Раніше я не замислювався про політику чи важливість свободи, але зараз це стало для мене дуже близьким і зрозумілим.

Я бачу, як люди борються за своє життя і майбутнє, і це надихає. Ми всі віримо в те, що настане день, коли ця війна закінчиться, і саме ми — молодь — будемо будувати нову країну.

Ці 1000 днів стали випробуванням, але вони також дали мені розуміння того, що потрібно цінувати кожен момент, бути сильним і вірити в краще.