У перший день війни я почула вибухи. Відразу одяглась та побігла в ванну. Місто почали бомбити  росіяни. Я часто сиділа в підвалі та чекала, що буде далі. За весь час війни мене шокувало те, що доводиться жити у постійному стресі. Мої нерви вже на межі. Щодня доводиться думати про те, чи доживу до завтра. Зараз Росія запускає дрони. Над моїм будинком часто їх чую. Зараз живу в Сумах. У моєму будинку у селі жили солдати. Зараз вони всі загинули. Я знала кожного з них,  мені дуже їх шкода. Я чекаю, коли закінчиться війна. Дуже хочу, аби все відновили та повернули людям міста та домівки.