До війни я працював агрономом у Волноваському районі. Вісімнадцятого березня до мого села зайшли росіяни. Почалися обстріли. Доводилось жити у підвалі. По селу гатили дуже сильно. Снаряди падали навкруги. Матуся залишалась у хаті, бо не могла спуститись. Серед людей є загиблі, це найстрашніше, що я бачив. 

Потім ми з матусею і сином виїхали. Були два місяці у Запоріжжі, потім переїхали до Дніпропетровської області. 

Я сподіваюсь, що війна закінчиться домовленостями, бо так тривати далі не може. Я був у пеклі. Треба припинити цей жах.