"Я був поранений у живіт, а батько - в обидві ноги"

До війни життя було нормальним. Тому що був мир. У перший же день у нас почалися обстріли в Авдіївці. Я прийняв рішення виїхати звідти, тому що мене поранили. Мене відвезла швидка до лікарні у Селідове. Якби я не був поранений, напевне б, досі залишався в Авдіївці, жив би у підвалі. Там у мене ще батько жив. Наді мною. Мати з братом виїхали у Хмельницький у квітні, а ми з ним залишилися. Власне, залишився він, а я через нього теж був змушений.

27 липня мене поранили в живіт, а 30 липня батькові поранили обидві ноги. І так само він поїхав туди ж, у лікарню до Селідового.

Звідти ми перебралися до Мирнограда. Зняли будинок і живемо зараз тут. Мати з братом теж сюди приїхали.

Я зараз нормально себе почуваю, а от батько – погано. Йому скоро виповниться 84 роки. І в нього проблеми не лише з ногами. Мені зробили дві операції, почуваю себе непогано.

Мені допомагали, коли я був поранений, надсилали гроші. І я теж допомагав одній бабусі самотній: годував її, готував їсти.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/