Про початок війни дізнався з телебачення. Жінка з дітьми виїхали, я залишився у батьківській хаті. Там, де провів дитинство, простіше жити.

Гуманітарну допомогу продуктами видають, а ліки – я на болячки не реагую, то не треба. Кожен день у нас і «бахи», і «бухи».

Світло пропадає іноді, а вода у мене зі старенького колодязя, руками тягаю.

2014 року я був шість місяців у Донецьку в полоні. Мене тоді зняли з автобуса, дізналися, що я їхав оформлювати «міліцейську пенсію». Потім визволили мене, відпустили.

Коли війна скінчиться – один Господь Бог знає.