Я жила в Бахмуті. У перший день війни мені подзвонила донька і сказала, що треба виїжджати. Я поїхала на вокзал, придбала квиток на потяг, який так і не приїхав. Тож я повернулась додому та ще місяць залишалась вдома. Найбільше мене шокувало, що місто руйнують. 

Я виїжджала у квітні потягом з Краматорська. Дорога була довгою, бо їхали дуже повільно. Зупинилась у Полтаві, де мені з чоловіком надали тимчасове житло, за що я дуже вдячна. 

Спочатку я думала, що повернусь додому через декілька місяців, але вже рік залишаюсь у Полтаві. Моє місто повністю зруйноване. Кожного дня чекаю на закінчення війни. Свого майбутнього я не уявляю.