За рік до початку війни я з донькою переїхала у власну оселю. Коли почалася війна, доньці було лише дев’ять місяців. Я відразу переїхала з нею до рідних у приватний будинок в інший район міста. Там всі разом ми ховались від обстрілів. Було дуже страшно, бо гатили з усіх видів артилерії.

Згодом я з донькою вирішила виїхати. Дорогою вперше побачила зруйнований центр міста, який раніше був дуже затишним, ми полюбляли там гуляти, відзначали свята.

Зараз я живу в Полтаві, але думками завжди вдома. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і моя дитина зростатиме у мирній країні.