Ми не дуже постраждали. Проте складнощі маємо такі: ми з чоловіком втратили роботу. Довелось викручуватися і змінювати професію. Син мусив покинути заняття в спортивній школі, бо вона знаходиться в небезпечному районі. Шкодували трошки, бо в березні мав їхати на Чемпіонат України. Звичайна школа стала дистанційною. Із позитивного - більше стали молитися і бути ближчими одне одному.

Важким був перший період. Дуже страшно було, коли літали літаки. Боляче було не своїм голосом кричати сину "Ховайся!"

За півроку до війни ми виїхали з Донецька. Щоб не винаймати житло зібрали все, що заробили, і купили старенький будинок. Всі гроші, що заробляли, витрачали на підключення комунікацій і ремонт. Тому на початок війни у нас не залишилось жодної відкладеної гривні. З їжею було дуже складно. Дякуємо Богу, що мали змогу отримувати гуманітарну допомогу.