Ще до воєнних дій Валентина Антонівна відчула себе зайвою та покинутою рідними людьми. Вона втратила зір і прикута до ліжка. Дуже важко довелося у війну з побутовими проблемами. Здоров'я помітно похитнулося, а душа болить від того, що вона стала непотрібною найдорожчій людині в її житті, синові.