У перший день війни все було дуже страшно. Я не знав, що робити, боявся кожного вибуху. Потім обстріли посилювалися, ракети летіли в різні частини міста. Магазини та аптеки закрилися, не було світла, газу та води. Російська армія бомбила нас майже без зупинки, було нестерпно. У будинках вилітали вікна, руйнувалися дитячі садки і лікарні. Люди страждали, а місто повільно руйнувалося.

Я пенсіонер. Важко переживаю війну. Нікуди їхати не хочу, бо вже вік не дозволяє. У мене двоє дітей, дружина та онуки. Всі зараз поряд зі мною. Я буду вдома до кінця, яким би він не був. Їхати мені нікуди. Дуже хочу, щоб війна закінчилася і настав мир. Щоб усі люди були щасливі і спокійно жили. Це був найважчий час.