Найстрашнішими для мене є нічні обстріли. У Покровську багато руйнувань, бо прилітають і снаряди, і ракети. Найбільше мене шокувало, що руйнуються села та міста в Україні.

Від страху, я постійно ховаюсь в укритті.

Я навчаюсь у школі, звісно, що дистанційно. Дуже хочеться вже знову бачитись з однолітками, адже час минає і ми дорослішаємо. Сподіваюсь, що так і буде. Аби відволікатись від війни, я допомагаю мамі по господарству. Вночі боюсь лягати спати, бо невідомо, чи щось прилетить.