Коли захопили Енергодар, стало зрозуміло, що росіяни будуть обстрілювати Нікополь. Два місяці я спала в коридорі своєї квартири у Нікополі. Обстріли були постійно. Це дуже страшно. Тому я прийняла рішення виїжджати з міста до сусіднього Покрова.

Зараз тут немає води. Користуюсь тільки технічною. З крану вода тхне аміаком.

Я хвилююсь через загрозу підриву Запорізької АЕС. Кожного дня розумію, що є велика загроза. Також над містом постійно літають ракети. Я досі не можу звикнути, до воєнної обстановки. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.