Коли в Харкові почалися обстріли, я постійно чула вибухи. У місті була паніка, магазини та аптеки працювали не постійно. Деякий час не було світла і води. 

Одного дня біля мого будинку був приліт снаряду, я дуже злякалась. Після цього зрозуміла, що треба евакуюватись.

Найбільше мене шокувало, що мені довелося виїжджати та покинути рідну домівку. З собою я забрала кота і виїхала в Полтаву. Тут живуть мої рідні, вони мене дуже підтримують. Мені дуже приємно, що ми зустрілись та об’єднались на тлі війни. Сподіваюсь, що дуже скоро всі житимемо у мирі.