З перших днів зрозуміли, що все серйозно. Було голосно, темно та дуже холодно. Місто опинилося в повному оточенні. Зв'язку не було. Магазини та аптеки не працювали. Я залишилася без усього. Їжу доводилося готувати надворі.

Багато хто загинув у місті. Просто йшли вулицею і не дійшли. Потім їх ховали просто біля будинку.

Ніхто не знав, що буде далі. Вибратись було майже неможливо. Я переїхала до знайомих у центр міста. Доводилось постійно сидіти у підвалі. Але з часом почалися виїзди. Люди їхали колонами. Я теж виїхала. Була за кордоном, потім повернулась в Україну через стан здоров’я. намагаюсь працювати, жити далі.

Моя мама залишилась в окупації. Дуже за нею сумую. Боюсь, що ніколи її вже не побачу. Також  окупації залишились мої сестри. Тепер тільки хочеться, щоби все це скінчилося. Дуже хочу миру та повернення додому.