Пів року після початку повномасштабної війни наше місто не обстрілювали. А в липні, в один із днів, я сиділа на вулиці, як наді мною пролетіло. І потім нас почали обстрілювати щоночі. Ми сиділи у підвалі. Згодом вирішили виїхати. Зараз ми у Жовтих Водах. Через наш будинок і досі літають снаряди. У сусідів згоріли гаражі, повилітали вікна. Додому повертатись я боюсь.

Зараз я безробітна, отримую лише пенсію. Квартиру винаймаємо та спимо на надувних матрацах, але я рада, що я разом з родиною.