Смицький Владислав, 16 років, учень КЗ ЛПВФП « Патріот» ХОР, смт. Чкаловське, Харківська обл.

Вчителька, що надихнула на написання - Сусліна Олена Володимирівна

Конкурс есе "Один день"

Війна… Кожен вкладає в це слово своє значення, свої почуття, емоції та переживання. Люди різні, асоціації різні, різні історії життя. Але є одна спільна риса. Війна торкнулася кожного, зайшла в кожен дім та залишила відбиток у кожному серці.

Пам’ятаю, як я прокинувся зранку і побачив, що мій батько збирає речі. Я запитав його: «куди?» У відповідь почув, що на першу лінію фронту, в Мар’янку. З цього дня все змінилося.

У той ранок матір сильно хвилювалася, була сумна, але не подавала вигляду, щоб не бентежити мене. Вночі мама постійно плакала, а я ще довго не міг заснути. Думки росли ля в моїй голові, в серці калатало від хвилювання. Що буде далі? Моя фантазія малювала найжахливіший сценарій. Я боявся, що батько не повернеться, що більше ніколи його не побачу.

Здавалося, у ту ніч я подорослішав на декілька років уперед, усвідомивши, що маю тепер сам, як чоловік, піклуватися про матір та про бабусю з дідусем.

Далі почалися місяці хвилювання та очікування, які тривають і досі. Кожного дня ми переглядали новини та не знаходили собі місця. Щоразу молилися, щоб серед переліку загиблих не було знайомого прізвища.

Батько намагався виходити на зв'язок якомога частіше. Телефонує, підтримує нас. А одного разу навіть давав інтерв’ю на каналі « 1+ 1». Як же важко витримувати цю відстань, не мати можливості доторкнутися до близької людини, поспілкуватися. Восьмий рік поспіль…

У цьому році я закінчую ліцей, маю отримати свідоцтво й обрати майбутній шлях.

Моя найзаповітніша мрія – побачити батька на своєму випускному вечері, розділити із ним цю радість, не бачити більше ніколи сумних маминих очей, дочекатися нарешті миру та злагоди в Україні.

Мир для мене – не просто слово. Мир – це посмішки на обличчях людей, сльози від радощів, а не від горя, спокій в душі та гармонія довкола.

Годі війни, вбивства та кровопролиття! Почуйте, люди, спокій України. І, як казав Джон Леннон: «Дайте миру шанс!»