Я прокинулась від гулу ракет. Не розуміла, що це летить. Мені зателефонував кум і сказав, що почалась війна. Вибухи лунали ближче і ближче. По трасі йшли колони російської техніки та точилися бої. Староста села загинув у перші дні війни. Це було жахливо. Найбільше мене шокувало, що росіяни вдерлись до нас. Я розуміла, що можу загинути будь-якої секунди. Я боялась засинати. Мій син був переляканий. 

Не було світла, газу й води. Генератора у мене не було.

Як жити далі, я не знала. Я залізла на дах, зловила зв'язок, зателефонувала кумам та попросила вивезти мене з родиною. Я випустила собаку, закрила хату та виїхала з села. Зараз живу в Кривому Розі. Як жити далі, не знаю. Хочу, аби війна закінчилась до зими. Чекаю миру, а чи повернусь до села - поки не знаю.