Три тижні я жила в Сєвєродонецьку під обстрілами. У мене не було медикаментів та продуктів. Хліб я брала на «Хлібозаводі». У місті не було світла, води та газу. 

Мене шокували обстріли. Місто руйнували. Ракети летіли по житлових будинках.

Я боялась загинути, коли виїжджала з міста. Добре, що у мене був бензин. Зараз я зупинилась в Дніпрі. Тут також продовжуються обстріли. Думала, що буду тут недовго, але ж - ні. 

На моєму шляху було багато людей, які допомагали. Це дуже приємно. Я чекаю на завершення війни кожного дня, бо планую повертатись додому.