В перший день війни я була вдома, слідкувала за новинами. Потім почались обстріли. Це було дуже страшно. Я не знала, що мене чекає далі. У селі не було світла, води та газу. Росіяни наближались кожного дня.

Я була шокована тим, що вони руйнують наші міста та села. Я злякалась за доньку та вирішала виїжджати. 

Я виїхала на своїй автівці. Спочатку поїхала до подруги у Хмельницький. Вона мені дуже допомогла. Потім я переїхала до Запоріжжя. Зараз хвилююсь за чоловіка, який залишився вдома. Там тривають бойові дії. Сподіваюсь на закінчення війни та краще майбутнє. Я вчителька, тож дуже хочу, аби наші діти росли у мирі.