Я Наталія, мені 41. Я була вдома, коли почалась війна. Тоді я мала три роботи одночасно. Жила і живу з двома дітьми і братом-інвалідом дитинства 2 групи. Я збиралась на роботу в дитсадок, коли раптом почула звук вибуху. Вийшла, мені телефонує директор з роботи і каже - вертайся, сьогодні лишаємось вдома, почалася війна. Я подумала, що це невдала шутка.

Я жила в м.Миколаївка Донецької області. Труднощі були з початку евакуації. Ми не могли виїхати, бо були в той день пошкоджені жд шляхи, ми не знали, куди їдемо і як будемо. Ночували на вокзалі у Львові, в селі в хаті з дирою в даху, жили в прихистках, дітям не підходив клімат, вони хворіли. Молодший син з епілепсією, перехворів усім, чим можна... Ми були в реанімації після епіприступу, у старшої – алергія, бронхіти.

Але найбільше я боялась, що не вистачить грошей і нас викинуть на вулицю... Я звикла весь час працювати, тому розраховувала тільки на себе, адже брат не працює, мами- тата в мене не має. І якщо я б здалась, то кому потрібні були б мої діти і брат??

В селі нам допомагали, а коли переїхали у місто, то я одразу почала шукати роботу.

Мене вразило полярне відношення до нас. Від допомоги, прийняття в селі, до іноді неприємних моментів в місті, коли мені в обличчя казали, що я сиджу на шиї в держави, "понаїхали, живуть безкоштовно, гуманітарка" і що ми заслуговуємо на таку долю.

А ще у нас вдома лишилась собака, донькіна радість. І нам майже через рік волонтери змогли допомогти привезти її! Мої діти плакали від щастя... Просто плакали.

До війни я була вихователем в дитсадку, аніматором і педагогом раннього розвитку. Зараз працюю тьютором, хочу знайти ще підзаробіток на свої вихідні дні, але поки не вдається.

Про минуле життя мені нагадує сінтезатор, який доньці переслали поштою. Це її інструмент, за яким вона сумувала весь час, адже закінчила музичну школу з червоним дипломом і мріє грати в оркестрі, хоча і поступила навчатись на дизайнера в ХНУ. Ну і звісно, фото, спогади про моїх маленьких вихованців... які роз'їхались по всьому світові... і телефонували мені з різних куточків нашої країни, з-за кордону.