Каменєв Артем, учень 11-А класу КЗ «ХНВК№21»

Дві тисячі чотирнадцятий рік…. Жорстокий, несправедливий. В цьому році я вперше відчув почуття страху та невпевненості у завтрашньому дні. Виникли ці почуття, бо до нас в Україну прийшла війна, несподівано.

У квітні 2014 року було оголошено початок Антитерористичної операції на Сході України. У травні вперше нашу сім’ю спіткала трагедія, яка забрала життя близької нам людини – родича, який через зону АТО перевозив техніку для наших військовослужбовців! Його життя обірвалося, тому що два братські, в минулому, народи, не можуть порозумітися між собою. Після цієї трагедії ми відчули на собі тягар втрати. На той момент не міг зрозуміти, чому це трапилося. Навіщо потрібна ця війна…

Травень 2014 року. Я брав участь у святковому концерті до Дня Перемоги. Ми співали пісню «Рисуют мальчики войну». Ком у горлі стояв ще декілька днів. Я бачив зі сцени, як плакала моя мама, почувши цю пісню і, дивлячись на мене, намагалася стримувати себе. Цей біль, страх був у її очах. Мені хотілося в той момент зупинити час. Хотілося закричати на весь світ: «Досить!!!! Люди!!!! Зупиніться!!!». Хотілося закрити весь світ від жорстокості та несправедливості! Відразу перед очима промайнуло обличчя моїх близьких та рідних, моєї молодшої сестри…. Війна не може прийти до нас, вона не має на це права! 

Сьогодні я навчаюся в одинадцятому класі, але ті відчуття болю та страху не покидають мене! Я знаю, що закінчивши школу, через декілька років я матиму змогу захищати свою Батьківщину, своїх близьких та рідних! Але так хочеться почути слова: «Нам нічого боятися, нам не треба захищатися - Війни немає!» І цей день  прийде, він настане, але ми не повернемо тих, що поклали життя заради Миру на нашій Землі! Ми пам’ятатимемо їх! Ми будемо вшановувати їх пам’ять! Ми будемо гідними патріотами своєї країни!!!