Я мешкаю в Білопіллі - за сто кілометрів від російського кордону. Жили нормально, працювали на роботі і заробляли кошти. В мене була непогана робота, я працював в «Автомагістралі». Хороша була робота, все добре складалось. 

Коли почалась війна і почали бахкати по місту, багато будівель постраждало. Наша хата якраз на околиці міста знаходиться. 

Були і ракетні удари, і мінометні. Дуже страшно було чути, як летить снаряд над головою. А коли потрапило в сусідню хату, ми сіли в машину і поїхали.

Коли виїжджали, російська техніка їхала по території області. Я був в шоці. Ніхто не міг подумати, що таке може бути. 

Раніше я подорожував Сумською областю, був у Тростянці, Охтирці. Там саме більше проходили бойові дії. Я проїжджав і бачив, що там все зруйновано. Танки по дорозі стояли розгромлені. Я був в шоці. Бачив, що в приватні будинки ракета прилетіла - знесло три хати і постраждало 11  будинків. 

Виїхали у Ромни – подалі від кордону. Ми залишились без роботи. Оформили ВПО і потихеньку виживаємо. Зараз шукаю роботу. 

Коли все почалось, всі були агресивні, а потім люди всі об’єднались. Я вважаю, що війна людей зблизила. 

На жаль, Путін робить референдум і буде вважати, що наші окуповані території - це його держава. 

Я хотів би, щоб у майбутньому стало, як було перед війною. Щоб у мене була робота і дружина з донькою чекали мене з роботи.