У перший день війни мій чоловік-поліцейський поїхав на роботу. Я залишилась з дітьми одна. З донькою зібрала тривожну валізку, де були документи та продукти. Почались обстріли, мені стало дуже страшно. Я бачила, як снаряди влучали у будинку, як людей ранило осколками. Жахливо розуміти, що під завалами загинуло багато людей.

Я вивезла дітей, а чоловік евакуювався зі своїм відділком. 

Зараз ми живемо в Новомосковську. У дітей досі триває адаптація до нового місця. Важко виживати на новому місці. Я чекаю тільки миру. Дуже хочу, щоб діти більше не боялись тривог та ракет.