До війни у мене було все добре. Коли почалося вторгнення, я жила під обстрілами. Прильоти снарядів і ракет були поряд з моїм будинком. Я переїхала до сусіднього села до сина. Там місяць прожили в окупації. Ховались у підвалах.

Бачили на власні очі, як руйнуються вулиці та гинуть сусіди.

Рішення евакуюватись прийняти було дуже важко, але далі так жити було неможливо. На блок-постах мені буле дуже страшно, бо росіяни нас обшукували. На щастя, виїхати вдалося. Деякий час я жила в Вінниці. Вдячна всім за допомогу і підтримку, у тому числі Фонду Ріната Ахметова. Я отримувала набори виживання. 

Зараз я сподіваюсь лише на перемогу. Дуже хочеться миру.