У перший день війни я була в розпачі. Не могла повірити, що російські літаки бомблять Україну. Бомбили Київ та Бучу, я не могла усвідомити, як таке можливо? Мене всю трясло. 

У Білозерському почалися обстріли, ракетні удари були постійно. Ситуація погіршувалась кожного дня, тож я вирішила виїжджати. Зупинилась у рідних у Полтавській області. 

Найбільше мене шокувало, що гинуть звичайні люди. Я дуже за них хвилювалась.

Сподіваюсь на завершення війни, аби тільки не гинули люди.