У Маріуполі ми буквально жили у підвалах. Ми були відірвані від світу. На власні очі я бачила, як люди гинуть цілими сім’ями.
Ми виживали, як могли. Топили сніг, аби була вода. Ходили на джерела, аби набрати води, а там працювали російські снайпери і вбивали людей.
Коли мене вивозили волонтери, я бачила дорогу смерті: там була безліч трупів.
Ми намагалися виїхати чотири рази. На місцях збору людей росіяни просто обстрілювали саме ці точки. Згодом ми виїхали через розбомблений міст, прокладаючи дошки, аби проїхала машина. Ми хотіли виїхати тільки на підконтрольну територію. В результаті ми приїхали до Запоріжжя.
Я працювала з психологом, аби подолати стрес. Всім постраждалим треба з ними працювати. Я вірю, що ми повернемось у Маріуполь.
