Історії, які ви нам довірили
Кирило Олександрович вивіз свою сім’ю в Полтаву, щоб вберегти її від обстрілів
Мені п’ятдесят сім років, проживаю в Охтирці. З першого дня війни у нас над містом літали літаки. Коли все починалось, ми сиділи у погребі. Дитина дуже була перелякана, тому восьмого березня я вивіз родину в Полтаву.
В нашому місті деякі аптеки не працювали, тому важко було купити чи дістати ліки. На щастя, ми гуманітарну поміч отримували. Нам допомагав Фонд Ріната Ахметова і Червоний Хрест. Було дуже зручно і доречно.
Мене дуже шокували перші дні війни, коли Охтирку бомбили.
Через війну моя дочка виїхала з Харкова за кордон, а родина живе в Полтаві.
Я працюю там, де і працював: я нікуди не їхав з Охтирки. Я намагаюсь долати всі труднощі, які виникли під час війни, але важко все одно, бо у мене є травма. На щастя, якось гуртом справляємось.
Мене приємно здивувало, що люди згуртувались, допомагали один одному. Люди хліб привозили нам безкоштовно, ділилися допомогою.
Я вважаю, що війна повинна закінчитися скоро. Ми всі чекаємо на перемогу, але все буде залежати від наших хлопців.
Майбутнє, на мою думку, буде таким: Україна буде вільною, незалежною, вступить в Євросоюз і НАТО.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
