Я весь час проживаю тут. Сини загинули, дружина померла. Залишилася дочка, але вона живе в Торецьку. Сам родом із Запорізької області. Працював на станції в Торецьку, потім у шахті. Я давно на пенсії.

Перший день війни для мене був тоді, коли літали літаки і бомбили. Стріляють досі, ми постійно чуємо обстріли. Мене вже нічого не лякає, мені майже 80 років.

Я переживаю тільки про майбутнє дітей і онуків. Раніше у нас була робота, стабільність, не було таких проблем, як сьогодні. А зараз діти змушені їхати, молоді залишилося мало.

Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Давали продукти харчування, миючі засоби.

Мрію, щоб все швидше закінчилося, щоб відновилося виробництво.